Правдива історія про осла і вола

Тієї ночі чоловік ніяк не міг заснути. Завтра зранку мав вести до різника своїх осла та вола – і це його непокоїло. Він до них прив’язався, був їм вдячний і бажав би, щоб вони померли природною смертю. Але обидві тварини були вже геть виснажені, а поле треба орати глибоко та й в’язки дров і покоси марнувалися так і не вивезені.

Віл з ослом також не могли заснути. Не лишень тому, що почувалися, як два порожні міхи, вихолощені важкою працею, але й тому, що тієї ночі повітря наповнював якийсь дивний неспокій. Щось мало статися, вони це відчували, але нізащо на світі не хотіли б у цьому брати участи. Немало бачили вони за своє життя, і ніщо з того не приносило їм користи: пограбування, насильства, викрадення – їм діставалися тільки стусани. Вони переходили з рук в руки, від одного господаря до іншого, тихі, слухняні, примирені зі своєю нещасною долею. Якщо й мало щось статися, то краще хай би їх це оминуло, бо вони вже не мали сил.

Часто, коли ми чогось боїмося, то воно стається; так і тепер, тихо відчинилися двері їхньої стайні і невидима рука підняла їх з підлоги і повела надвір, у неймовірно зоряну ніч, та водночас і неймовірно холодну. Куди вона їх веде? Якої ще невдячної роботи будуть від них вимагати? Нічна робота іншою не могла бути, лиш невдячною і, без сумніву, небезпечною, ризикованою, в поті та болі.

Їх, крок за кроком, вели до якоїсь печери, де горіла свічечка, і поставили там до ясел. Осел і віл здивувалися, бо ніхто серед ночі не давав їм їсти. А ще більше здивувалися, коли, замість пахучого сіна, в яслах побачили новонароджене людське Дитя. Що вони мали робити? І запитливо дивилися один на одного, чи, бува, це не та робота, якої так боялися?

Бачили вони літнього чоловіка, який схилився над Дитям, намагаючись зігріти Його своїм подихом. Осел та віл, попри те, що були тваринами, відразу все зрозуміли. Відсунувши Йосифа, вони схилили свої голови над Новонародженим. Він був такий гарний та тендітний, що їхні старі кістяки аж тремтіли від захоплення. Вони разом легко видихали тепло своїх почуттів. І воно було таке гаряче, що холодне нічне повітря виглядало немов вибілене туманом.

Раптом Дитя відкрило очі і стало дивитися на них. «Зараз заплаче, – подумали тварини, наш вигляд Його лякає…». Дитя натомість вдивлялося в них веселим поглядом, немов би знало їх завжди, потім посміхнулося і врешті-решт – небачене серед немовлят – засміялося, і сміх той був немов перелив дзвіночків або шум нічної хвилі на срібному березі.

«Дитя сміється, – сказав Йосиф до Богородиці. – Хіба це можливо?». Це було маленьке чудо, але Марія промовчала, знаючи, що Її Син був здібний робити і більші чуда. Згодом Вона сказала: «Це заслуга осла та вола. Вони такі кумедні…».

Смішні чи не смішні, та осел і віл були щасливі. Ніхто ніколи не визнавав їхньої заслуги. Нікого ніколи вони не веселили. Нікого ніколи вони не гріли своїм диханням і жодна робота не була їм такою легкою.

Для них це була радісна ніч. І саме тому – думали вони, повертаючись ранком до своєї стайні, – всі осли і воли, які їх зустрічали, дивилися на них із захопленням. Радість відновлює молодість, задоволене серце відновлює життєву енергію. Побачивши вдалині свій дім, прискорили свій крок, аж до бігу, і їм це вдалося.

А коли прийшов господар, щоб вести їх на бойню, його мало не вхопив удар. Ще недавно дві його кволі тварини безвольно лежали на підстилці, як шматки м’яса, а тепер стояли на ногах, шкіра та шерсть виблискувала, як у молодих та сильних тварин, і дивилися на нього якось дивно, немовби промовляли: «Вважай, що робиш!».

Нічого їм, звісно, господар не зробив. Ще багато років обидві тварини йому вірно служили, і хоч він запитував себе, як це можливо, щоб такі старі осел та віл раптом помолоділи, але відповіді так і не отримав.

Наступна

«Як роса на вовні»

З вузької високої розщелини над печерою старий Офні, захоплений і щасливий, уважно слухав свого внука ... Читати далі

Попередня

Печера, якої не було

Тієї ночі земля з хвилюванням чогось очікувала. Мікроскопічна планета з однієї з сонячних систем в ... Читати далі

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *