Притчі 
Жив в одному селі швець. Праведний був, віру мав сильну. Й от перед Різдвом чоловік занедужав і засмутився, що не зможе піти до храму. Та в ніч перед Різдвом уві сні він почув чийсь голос, який тихо і лагідно казав:
– Якщо ти не зможеш прийти до мене, то Я сам відвідаю тебе.
Прокинувся швець і втішився: “Невже сам Господь завітає до мене?” Цілісінький ранок готував він свою оселю, накрив святковий стіл – як тільки міг, готувався до відвідин бажаного Гостя. Раптом за вікном він помітив заплаканого хлопчика. Покликавши його, швець запитав:
– Чому ти плачеш?
– Нині в мене порвалися останні черевики, і я не маю що взути. А сім’я моя бідує і нових купити не зможе.
Та швець заспокоїв малого:
– Не хвилюйся, у мене є нові черевички. Вони будуть тобі якраз у пору. Зачекай-но.
За кілька хвилин радісний хлопчик вже стояв у нових черевиках. Попрощавшись з ним, швець повернувся до своїх справ.
Повечоріло. Аж от приходить до нього бідна жінка і каже:
– Пробач мені, коли твоя ласка! Кілька днів тому принесла тобі лагодити чоботи, а заплатити не можу. І ходити без чобіт тепер годі: почалися холоди.
Швець лишень усміхнувся, і попросив зачекати. За якийсь час він повернувся:
– Готові твої чоботи. Носи на здоров’я! – і віддав їх жінці, не взявши платні за роботу.
Наближалася ніч. Швець сидів біля вікна і чекав Гостя. Вже пора було лягати спати, і швець, засмучений марним чеканням, почав стелити собі ліжко. Й тут у двері хтось постукав.
Відчинивши їх, швець побачив мандрівника. Той попросив:
– Пусти мене переночувати. Я весь день був у дорозі, але не маю де подітися: ніхто не приймає до себе на ніч.
Пошкодував швець мандрівника і пустив до себе в хату. Коли мандрівник відпочив, швець поклав його у своє ліжко, а собі постелив на підлозі.
Засинаючи, він міркував: “Мабуть, я не гідний Гостя, бо Він не прийшов до мене сьогодні. Напевне, не сподобив Він мене честі відбути це велике свято разом із Ним”. З такими невеселими думками швець заснув.
І от знову уві сні той самий тихий голос каже йому:
– Сьогодні тричі приходив Я до тебе, і щоразу ти радісно приймав мене.
Істинно кажу вам: зробивши це одному з цих братів Моїх менших, Мені зробили. (Євангеліє від Матфея 25:40)