Колись в одному візантійському місті жителі настільки втратили сором, що із самовдоволенням чинили будь-яке беззаконня і навіть не думали слухатися свого старого доброго єпископа, який благав їх виправитися.
Городяни лише сміялися над ним і відмахувалися як від надокучливої мухи.
Врешті-решт старий єпископ помер. А його місце посів молодий архієрей і почав жити так, що вразилися навіть жителі цього міста. Ось тут-то вони згадали свого доброго і лагідного старого єпископа.
Нарешті, не витримавши постійних поборів, образ, рукоприкладства і найнеймовірніших безчинств нового архієрея, городяни як один заволали:
– Господи, чому саме до нас Ти послав таке чудовисько?
Молитися вони як слід не вміли, але все таки після їх довгих волань Господь з’явився одному городянинові і відповів: “Шукав для вас гіршого, але не знайшов!”
І не уподібнюйтеся світові цьому, а змінюйтесь оновленням вашого розуму, щоб ви пізнавали, що є воля Божа, блага, угодна і довершена. (Послання до Римлян св. ап. Павла 12:2)