Притчі Коли хтось вихвалявся економічними та культурними досягненнями своєї країни, на Майстра це не справило аніякого враження: «Чи призвели всі ці досягнення до якихось, бодай найменших змін, у серцях твоїх співвітчизників?» – запитав він.
І розповів історію одного білошкірого, якого схопили людожери й поставили перед своїм вождем, перш ніж засмажити живцем. Уявіть його здивування, коли він почув, що вождь говорить з ідеальним гарвардським акцентом!
– Невже роки в Гарварді нічого не змінили в тобі? – запитав білий.
– Авжеж, змінили. Завдяки їм я став цивілізованою людиною. Після того, як тебе підсмажать, я вдягнуся до вечері й їстиму тебе з ножем і виделкою.
***
Майстер не стомлювався нагадувати людям, що вони живуть у цьому світі, мов ті роботи:
– Як ти можеш вважати себе живою людиною, коли кожна з твоїх думок, емоцій і дій – машинальна, породжена не твоїм єством, а твоїм вихованням?
– Чи є щось, здатне розірвати обумовленість цього виховання й зробити нас вільними? – запитали учні.
– Так. Це свідомість.
А після хвилинної паузи додав:
– І катастрофа.
– Катастрофа?
– Так. Один англієць із тих, кого звуть «справжній джентльмен», якось розповідав мені, як йому вдалося вижити серед океану, коли його корабель затонув. Цілу годину вони пливли, тримаючись за уламок корабля, з іншим англійцем, і нарешті йому вдалося перебороти своє виховання і заговорити з іншим джентльменом, не будучи представленим!
– І що ж він сказав?
– Він сказав: «Прошу вибачення, сер, що дозволяю собі таку вільність, як заговорити з вами, не будучи представленим! Але скажіть: чи ми правильно пливемо до Саутгемптона?»
