Собаки, що охороняють у горах отари овець, дуже люті і страшні на вигляд. Тому перехожі воліють сторонитися їх.
Сталося так, що один чоловік не помітив, що у вдалині пасеться отара. І коли він побачив овець, було вже запізно. До нього, розсипавшись півколом, мчала зграя розлютованих собак. Утікати було запізно, і мандрівник просто сів на землю, вирішивши: що буде, те й буде. Але собаки, добігши до своєї мети, цілком несподівано не кинулися на нього, а всілися навколо на невеликій віддалі і не нападали, хоча й були розлютовані. Тут наспіли чабани, відігнали собак і здивувалися, що той чоловік неушкоджений.
– Ти правильно зробив, що сидів і не ворушився. Тільки тому й залишився цілий.
* *
Інколи в житті трапляються ситуації, в яких найкраще нічого не робити, а набратися терпцю і чекати.
У терплячої людини багато розуму, а дратівливий виявляє глупоту. (Книга притч Соломонових 14:29)