Притчі 
Віра в долю, сфабриковані схеми та стереотипи ментальности, намагання спростити все на світі, ірраціональні та безглузді вірування об’являють надзвичайну самотність та нещастя, які панують у людському серці з тієї миті, відколи вона втратила з поля зору життя майбутнє в Богові. Адже саме Він є єдиним та вічним джерелом життя, до якого людина завжди може звернутися, щоб сповнитися миром та любов’ю, які неможливо забезпечити собі самостійно. Відчужуючись від досвіду Божої любови та відмовляючись довіряти Його Провидінню, людина приречена закритися в своїх страхах, намагаючись віднайти втіху в ілюзорних насолодах, пустопорожніх віруваннях, що начебто робить її життя менш нестерпним.
Жиль Жангене, “Безглузді забобони”
