Якось ішов дорогою мудрець, милувався красою світу і тішився життям. І от стрівся йому чоловік, що згорбившись двигав велетенський тягар.
– Навіщо прирікаєш ти себе на такі страждання? – запитав мудрець.
– Я страждаю заради щастя своїх дітей та онуків, – відповів чоловік. – Мій прадід все життя страждав заради щастя діда, дід страждав заради щастя мого батька, і я буду страждати все життя, тільки щоб діти мої й онуки були щасливі.
– А чи був хтось щасливий у твоїй сім’ї? – запитав мудрець.
– Ні, але мої діти і внуки доконче будуть щасливі! – відказав нещасний чоловік.
– Неписьменний не навчить читати, а кротові не виховати орла! – мовив мудрець. – Спершу навчися сам бути щасливим, а тоді зрозумієш, як ощасливити своїх дітей та онуків!
Наблизьтеся до Бога, і наблизиться до вас; очистіть руки, грішники, виправте серця, двоєдушні. Смиріться перед Господом, і піднесе вас. (Послання св. ап. Якова 4:8,10)