Притчі 
Потрапив один мудрець на небо.
– Як ти прожив своє життя? – спитав його ангел.
– Шукав істину, – відповів мудрець.
– Це добре! – похвалив мудреця ангел. – Розкажи, що робив ти, шукаючи істину.
– Я знав, що мудрість, яку зібрали люди, записана в книгах, і багато читав, – сказав мудрець, і ангел усміхнувся.
– Небесну мудрість передає людям релігія. Я вивчав святі книги і ходив у храми, – сказав мудрець.
Усмішка ангела засяяла ще більше.
– Я багато мандрував, шукаючи істину, – говорив далі мудрець, і ангел прихильно кивнув головою.
– Я любив бесідувати і сперечатися з іншими мудрецями. У наших суперечках народжувалася істина, – додав мудрець, і ангел знову кивнув головою.
Мудрець замовк, і обличчя ангела раптом спохмурніло.
– Хіба я щось робив неправильно? – здивувався мудрець.
– Ти все робив правильно, але нічого не розповів про любов, – відказав ангел.
– Я не мав часу на любов, я шукав істину! – гордо оголосив мудрець.
– Немає істини там, де немає любові. Найглибша істина народжується тільки з глибокої любові, – гірко вигукнув ангел і зник…
Хто не любить, той не пізнав Бога, тому що Бог є любов. (Перше послання св. ап. Іоана 4:8)