Скарб

Жив один чоловік, і була в нього мрія – відшукати найбільший у світі алмаз. Він день і ніч рив гору, шукав камінь, але ніяк не міг знайти такий, як йому хотілося. Чоловік одружився, але дружину свою майже не бачив: цілі дні пропадав у печерах. Народилася в нього дочка. Але і на дочку в нього не було часу.

І от одного разу знайшов цей чоловік величезний алмаз – чистої води, такий, який у склянку з водою опустиш, а його і не видно зовсім. Чоловік беріг алмаз як зіницю ока, зберігав у скриньці на м’якій подушці, і скриньку цю постійно пильнував. Кожну вільну хвилину проводив біля скриньки – милувався своїм скарбом.

Але от одного разу розглядав він свій алмаз і побачив, що в ньому є маленька тріщинка. Схопився нещасний за голову: він був вже немолодий і знав, що другого такого каменю йому не знайти. Вирішив він тоді огранувати алмаз, щоб приховати дефект. Став шліфувати камінь, і як з’явилися на ньому грані, як став він діамантом, то заграв на сонці усіма барвами веселки. Чоловік вставив його в оправу і повісив на золотому ланцюжку на шию дочки, щоб, коли вона рухається, сонце грало в його улюбленому діаманті.

І усі, углядівши дочку того чоловіка, казали:

– Яка неземна краса!

Але через певний час чоловік зрозумів: люди говорили не про камінь, за яким він полював усе життя, а про його дочку, яка була дана йому Богом… Ганяючись за красою, він не бачив краси у своєму домі.

Опам’ятавшись, він сказав: скільки наймитів у батька мого мають надлишок хліба, а я вмираю з голоду; встану, піду до батька мого. (Євангеліє від Луки 15:17,18)

Наступна

Добрий приклад

Один мулла хотів уберегти свою дочку від усіх небезпек життя. Коли настав час і її ... Читати далі

Попередня

Мамині поради

Під час перерви в лікарні, де я працюю лікарем, я випадково почув, як медсестра дає ... Читати далі

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *