Притчі Проти розсіяності
“Той, Хто з’єднав роз’єднані природи єства”, – співається про Христа в одному з церковних піснеспівів. А це означає, що Христос зібрав нашу роздроблену, розсіяну істоту.
Усі ми розсіяні до тих пір, поки не набудемо єдиного центру – Христа, до якого спрямовується все наше єство, подібно до розсіяних сонячних променів, що збираються у фокусі лінзи. Для Христа цей центр – Бог Отець, що живе в ньому.
Жодне питання Він не вирішував, не звіривши відповідь із цим центром. Тому Він завжди був цілісний і зібраний. Його безперестанна молитва була безперестанним спілкуванням із цим центром, безперестанним збиранням Себе.
Чини і ти так само – і будеш подібним до Христа. А бути подібним до Христа означає бути яскравішим за сонце і могутнішим за вселенну.
Три вікна
Для духовної людини в небесах існують три вікна: у перше дивиться віруючий розум, друге відкрите для серця, що надіється, третє – для люблячої душі.
Той, хто дивиться лише в одне вікно, побачить лише третину неба. Хто дивиться відразу в три, тому відкрито небо повністю.
Щоб побачити Божественну Трійцю в Її Єдності, ми повинні пізнати самих себе як трійцю в єдності. Бо лише трійця може споглядати Трійцю.
