Притчі Один з ченців припустився серйозної помилки, і судити його покликали наймудрішого відлюдника.
Мудрий відлюдник не хотів приходити, але братство було таким наполегливим, що він погодився. Але перш, ніж відправитися, він узяв відро і зробив у ньому декілька дірок. Потім він наповнив відро піском і пішов у монастир. Настоятель монастиря, звернув увагу на відро і запитав, для чого це було зроблено.
– Я прийшов судити іншого, – сказав відлюдник. – Мої гріхи біжать за мною, як і цей пісок у відрі. Але оскільки я не дивлюся назад і не можу бачити свої власні гріхи, то я здатний судити інших.
Негайно ченці вирішили відмінити суд.
Не злословте один на одного, браття: бо хто злословить на брата або судить брата свого, той злословить на закон і судить закон: коли ж ти закон судиш, то ти не виконавець закону, а суддя. Один є Законодавець і Суддя, Який може спасти і погубити; а ти хто, що судиш ближнього? (Послання св. ап. Якова 4:11,12)