Якось запитали мудреця:
– Яка таємниця вашої мудрості?
Він відповів:
– Я живу простим життям. Я їм, коли їм, сплю, коли сплю, а коли молюся – молюся.
Запитувач спантеличився. Він сказав:
– Але я не бачу в тому чогось незвичайного.
Мудрець сказав:
– У цьому вся суть. Немає нічого незвичайного.
Запитувач дивувався далі. Він сказав:
– Але ж так роблять усі: їдять, коли їдять, сплять, коли сплять, а коли моляться – моляться.
Мудрець засміявся і сказав:
– Коли ви їсте, то робите тисячу речей одночасно і тому жодну не робите досконало: ви думаєте, мрієте, уявляєте, згадуєте. Ви не тільки їсте. Коли я їм, то тільки їм, і коли гуляю – тільки гуляю і втішаюся прогулянкою. Коли я молюся, то для мене не існує нічого, крім Бога і молитви.
І все, що робите, робіть від душі, як для Господа. (Послання до Колосян св. ап. Павла 3:23)