Товариство

НАШІ СЛОВА МАЮТЬ СИЛУ

Якось жаб’ячий гурт стрибав лісом, і дві жаби впали в глибоку яму. Решта жаб обступили ту яму.

Вони побачили, що яма дуже глибока, і сказали цим двом, що їм доведеться змиритися зі смертю. Дві жаби не послухали їх і намагалися стрибати щосили, щоб вибратися з ями. Інші жаби продовжували говорити їм, щоб вони припинили марні спроби і змирилися зі смертю. Нарешті одна з жаб послухала, що їй казали інші, і здалась. Вона безсило впала на землю і померла.

Інша ж продовжувала стрибати щосили, як тільки могла.

І знову жаб’ячий гурт став їй кричати, щоб вона даремно не страждала, і що було б краще змиритися і померти.

Жаба стрибала все вище і вище, й нарешті їй вдалось видертися з ями. Ця жаба була глухою і не могла чути вмовлянь інших. Навпаки, вона подумала, що інші жаби увесь цей час її підтримували.

Невідомий Автор

Мораль: Наші слова мають силу життя і смерти.

Одне слово підтримки, сказане комусь, хто переживає важкий момент, може додати сил і допомогти продовжувати рухатися вперед. Одне нищівне слово, сказане комусь, хто переживає важкий момент, може його вбити. Отож ми мусимо бути обережними зі своїми словами.

Нехай ваші уста завжди дарують слова підтримки всім тим, хто трапляється на вашому шляху. Бо сила слів є великою…

Іноді ми не свідомі того, що слово підтримки може так багато зробити для ближнього. Тому від сьогодні і надалі думаймо над тим, що збираємося сказати.

 

ТОВАРИСТВО

Якось мені зателефонував мій дуже хороший приятель. Я вельми зрадів, почувши його голос. Перше, про що він запитав мене, було:

– Як ти?

І, не знати чому, я відповів:

– Мені дуже самотньо.

– Хочеш поговорити? – спитав він мені.

Я відповів: «Так».

– Хочеш, щоб я прийшов до тебе?

– Так.

Він поклав слухавку, і за чверть години уже дзвонив у мої двері.

Я годинами розповідав йому про все: про свою роботу, родину, наречену, борги, і він увесь час уважно мене слухав.

Так за розмовою я і не помітив, як стало світати, я був дуже виснаженим психологічно, але його товариство подарувало мені велике задоволення, а насамперед – те, що він мене вислухав, підтримав і вказав на мої помилки. Я почував себе дуже затишно.

Коли він зауважив, що мені вже краще, сказав:

– Ну добре, я піду, мушу йти працювати.

Я здивувався і спитав:

– Чому ти мені не сказав, що тобі треба на роботу? Подивися, котра година, ти ж зовсім не спав, я забрав у тебе цілу ніч.

Він посміхнувся і сказав:

– Не страшно, ми ж друзі.

І я відчув себе щасливим і гордим, маючи такого друга.

Я провів його до дверей мого будинку. Коли він уже підходив до свого автомобіля, я крикнув йому здалека:

– А, до речі, чому ти мені подзвонив вчора так пізно?

Він повернувся і сказав мені тихим голосом:

– Я хотів повідомити тобі одну новину…

– Що трапилось?

– Я був у лікаря, і він сказав, що я важко хворий.

Я наче онімів. Мій товариш посміхнувся мені і сказав:

– Колись ми поговоримо про це. Бажаю гарного дня…

Він повернувся і пішов геть. Минуло ще досить часу, поки я оговтався і усвідомив цю ситуацію. Я знову і знову запитував себе, чому, коли він запитав мене про мої справи, я забув про нього і говорив тільки про себе? Де він знайшов сили, щоб посміхатись мені, підбадьорювати, казати мені усі ті слова підтримки, якщо він сам був у такому важкому становищі?..

Це неймовірно…

Відтоді моє життя змінилось. Я стараюсь не так трагічно сприймати свої проблеми, а більше радіти позитивним речам у житті.

Зараз я більше часу проводжу з людьми, яких люблю.

Невідомий Автор

«Той, що не живе, аби служити, непридатний до життя…». Життя – наче драбина: якщо дивишся вгору, то завжди ти будеш останнім серед усіх, але якщо дивишся вниз, то побачиш, що є багато людей, які хотіли б бути на твоєму місці.

Зупинися, щоб вислухати і допомогти своїм друзям, братам… вони тебе потребують.

 

КЕРАМІЧНА ЧАШКА

Розповідають, що жила собі в Англії подружня пара, якій подобалося відвідувати маленькі крамнички в центрі Лондона. Однією з їхніх улюблених крамничок була та, де продавали старовинний посуд. Під час чергових відвідин крамнички вони побачили красиву чашку.

– Ви дозволите подивитися на цю чашку? – запитала пані. – Я ніколи не бачила нічого вишуканішого!

Коли вона взяла її в руки, та заговорила до неї. Чашечка розповіла:

– Ви навіть не уявляєте! Я не завжди була чашкою, яку ви тримаєте в руках! Колись давно я була безформною купкою глини. Мій творець узяв мене в руки і став по мені вдаряти, а потім делікатно розминати. В якусь мить мене охопив відчай, і я вигукнула: «Будь ласка!! Залиш мене в спокої!» Але він тільки посміхнувся мені і сказав: «Потерпи трішки, ще не час».

Потім він поклав мене в піч. Ніколи ще в житті не відчувала такого жару! Я питала себе, чому мій творець хоче мене спалити, і стала гримати у дверцята печі.

Крізь віконечко печі я прочитала по губах мого творця: «Потерпи трішки, ще не час».

Нарешті дверцята відчинились. Мій творець узяв мене і поставив на підставку, щоб я охолола.

«Ось так набагато краще!» – промовила я до себе, але тільки лиш остигла, як мій творець уже став мене чистити щіточкою і фарбувати. Запах фарби був жахливим! Мені здавалося, що зараз задихнусь!

«Будь-ласка, припини!» – кричала я до свого творця, але він тільки заперечливо хитав головою і казав: «Потерпи трішки, ще не час».

Нарешті він перестав мене фарбувати; але цього разу взяв мене і поклав в іншу піч! Вона була не такою, як перша, а набагато гарячішою!

На цей раз я вже була впевнена, що задихнусь. Я стала плакати і благати витягти мене! Кричала, ридала, але мій творець тільки дивився на мене, кажучи: «Потерпи трішки, ще не час».

У той момент я зрозуміла, що в мене вже не залишилося жодної надії. Мені не вдасться вижити в цій печі! І якраз тоді, коли я майже змирилася зі своєю долею, дверцята розчинились, і мій творець лагідно взяв мене й поставив на підставку, яка була ще вищою за попередню. Там він залишив мене на якийсь час, щоб я вистигла. Через годину після того, як творець витяг мене з другої печі, він дав мені дзеркало і сказав: «Подивись, якою ти стала!»

Я не могла повірити, це була не я! Те, що я бачила, було прекрасним!

Мій творець промовив до мене: «Я знаю, що тобі було боляче, коли бив по тобі і розминав тебе своїми руками, але, якщо б ти залишилась такою, якою була, ти просто висохла б.

Знаю, що перебування в першій печі було для тебе пекучим і болючим, але, якби я тебе туди не вклав, ти б, звичайно, зламалась.

Також я знаю, що випари фарби викликали в тебе дуже неприємні відчуття, але, якби я тебе не пофарбував, твоє життя було б безбарвним. А якби я не поклав тебе в цю другу піч, ти довго не прожила б, тому що була б недостатньо міцною.

А зараз ти – завершений витвір! Ти стала тим, що я мав намір створити, коли починав тебе ліпити!»

Невідомий Автор

Те ж саме відбувається і з нами.

Бог ніколи не спокушатиме нас і не змушуватиме пережити те, чого ми не змогли б витримати. Бог знає, що робить з кожним із нас.

Він – ремісник, а ми – глина, з якою Він працює.

Він нас ліпить і надає нам форми, щоб ми стали довершеним витвором і могли виконати Його волю.

 

Наступна

Досконале серце

БОЖА ВИШИВКА Коли я був маленьким, моя мати багато вишивала. Я сідав біля неї і ... Читати далі

Попередня

Небесні дива

ТРИ СИТА Якось до Сократа прийшов учень, який був чимось дуже стурбований, і сказав йому: ... Читати далі

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *