Як оповідає одна відома прадавня легенда, колись у пречудових гаях Ливану народилися три кедри. Кедри, як всім відомо, ростуть дуже-дуже повільно, а тому наші три дерева цілі століття могли роздумувати про життя і смерть, природу і людство.
Вони бачили, як на землю Ливану прибули посланці царя Соломона і як у боях з ассирійцями їхня земля вмилася кров’ю. Вони увіч бачили затятих ворогів – Єзавель і пророка Іллю. При них було винайдено абетку; вони дивувалися, дивлячись, як повз них ідуть каравани, навантажені барвистими тканинами.
Й одного чудового дня кедри вирішили поговорити про майбутнє.
– Після всього, що мені довелося побачити, – мовив перший, – я хотів би стати троном, на який зійде наймогутніший цар на землі.
– А я хотів би стати частиною того, що навік перетворить Зло на Добро, – відповів другий.
– Як на мене, – заговорив третій, – то я хотів би, щоб люди, дивлячись на мене, щоразу згадували про Бога.
Минули роки, і от у лісі з’явилися дроворуби. Вони зрубали кедри і розпиляли їх.
Кожен кедр мав своє заповітне бажання, але реальність ніколи не питає, про що ми мріємо. Перший кедр став хлівом, а з решти його деревини змайстрували ясла. З другого зробили простий селянський стіл, який згодом продали. А колоди третього продати не вдалося. Їх розпиляли на дошки і поклали на збереження в комору у великому місті.
Гірко журилися три кедри: “Наша деревина була така добра! Але ніхто не знайшов для неї гідного вжитку”.
Минав час, і одного зоряного ранку якась подружня пара, не знайшовши собі пристановища, вирішила заночувати в хліві, збудованому з деревини першого кедра. Жінка була на останніх днях вагітності. Тієї ночі вона народила сина і поклала його в ясла, на м’яке сіно.
І в ту ж мить перший кедр зрозумів, що його мрія справдилася: найвеличніший Цар землі зійшов на нього.
Кілька десятків років потому, в одному скромному домі люди сіли за стіл, зроблений з деревини другого кедра. Перш ніж вони взялися їсти, один із них промовив кілька слів над хлібом і вином, які стояли на столі.
І враз другий кедр зрозумів, що в ту мить на ньому лежала не просто таця з хлібом і вином, але звершився новий завіт між Богом і людиною.
Наступного дня з трьох дошок третього дерева збили хреста. За кілька годин привели зраненого чоловіка і прибили до хреста цвяхами. Третій кедр від жаху почав проклинати немилосердну долю.
Але не минуло й трьох днів, як він зрозумів, яка насправді доля випала йому: чоловік, що висів на хресті, був Світлом світу. Хрест, збитий з деревини цього кедра, обернувся зі знаряддя катувань у символ перемоги.
Так звершилася доля трьох ливанських кедрів: як це часто буває з мріями, їхні мрії справдилися, але зовсім інакше, ніж вони собі уявляли.
Отже, благаю вас, браття: милосердям Божим, представте ваші тіла в жертву живу, святу, благоугодну Богові, для розумного служіння вашого. (Послання до Римлян св. ап. Павла 12:1)