Притчі 
Треба виховувати дітей до жертовности, зречення. На жаль, сьогодні це прийнято вважати анахронізмом («часи змінилися!»: проблема в тому, що людина залишається такою самою…), чимось непривабливим, ознакою поганого смаку, навіть чимось неможливим. Жертовність, крім того, що вона й так є мало привабливою, сприймають як заперечення радости, обтяжливу перешкоду, ускладнення на шляху до успіху. Це колосальне непорозуміння. Жертовність має бути правилом, своєрідним законом для всього того, що гарне, добре, правдиве, вартісне, тривале, що маємо намір реалізувати в житті. Адже без жертовности, без сплати рахунків, неможливо зробити щось корисне для інших.
Справжнє щастя ніколи не лежить на відстані простягнутої руки. Воно виникає саме з жертовности… Зрештою, жертовність – це справжня і єдина цінність якоїсь речі, вона змушує цінувати цю річ, справді тішитися нею і зробити її власною. Жертовність – це ціна, яку треба заплатити.
