Притчі 
Молитва неминуче ставить нас перед тим, ким ми насправді є. Кожна людина несе в собі «мертву зону», ту частину самої себе, яку іноді важко нести, джерело сорому, вини, неспокою. Це людська обмеженість, психологічна вразливість, душевні рани, співучасть зі злом, безсилля, різного роду падіння тощо. Молитва дозволяє нам усе глибше входити в Боже світло, а воно, як промінчик сонця, що проникає в темну кімнату і освітлює найменшу порошинку, яка висить у повітрі, показуючи нашу недосконалість і наш гріх.
Та не тільки молитва дає нам можливість досвідчити нашу вбогість, усе життя і складні ситуації в ньому дозволяють нам відчути нашу обмеженість, вразливість, рани, гріхи. Однак молитва загострює усвідомлення усього цього і змушує подивитися на себе в такому світлі, не шукаючи жодних відмовок.
