Героїзм та егоїзм
Не вір теоріям і розмовам про закон егоїзму. Його не існує. Господь править світом, а люди – рід Божий.
Людина, яка стрибнула в потік, щоб врятувати потопаючого, миттю знищує всі ці теорії і припиняє такі розмови.
Природа – віддзеркалення людини
Теорія про себелюбство не може бути виправдана природою. Люди занадто легко звинувачують інших у власному злі.
Природа нейтральна до людей. Відповідно до людського характеру вона налаштовує свій характер. Поки Адам був у послуху Богові, природа теж слухалась Адама. Коли він повстав проти Бога, природа збунтувалася проти Адама.
Як будь-яке бажання, думка чи пристрасть діють на все тіло людини, так і її характер, настрій, віра і моральність впливають на природу. Людська злість може наповнити природу злістю, а милість – милістю.
На Балканах дотепер народ зберіг віру в те, що дощ, посуха, град, урожайні і голодні часи, здоров’я і хвороби залежать від моральної чистоти народу. До святих людей природа завжди милостива, до нечистих і зловмисних – нещадна.
Природа – віддзеркалення людини. Якою є людина, такою вона її показує. Природі невластивий егоїзм. Але люди егоїстичні, і тому вони бачать своє спотворене віддзеркалення в дзеркалі природи і приписують власну потворність дзеркалу. Але хіба дзеркало винне в потворності обличчя, яке воно лише правдиво віддзеркалює?
