Притчі Тато з сином пішли одного дня в гори. Син, стукнувшись об камінь, мимоволі крикнув:
– А-а-а-а-а-а!
І з подивом почув:
– А-а-а-а-а-а!
Хлопчик запитав:
– Хто ти?
А йому у відповідь:
– Хто ти?
Розсердившись від такої відповіді, хлопчик кричить:
– Боягуз!
А йому у відповідь:
– Боягуз!
Хлопчик запитує в батька:
– Татку, що відбувається?
Батько посміхнувся і каже:
– Слухай мене уважно, – і кричить горі: – Я тебе шаную!
Йому у відповідь:
– Я тебе шаную!
Татко продовжує:
– Будь щасливий!
І чує у відповідь:
– Будь щасливий!
Хлопчик був здивований, але неньо йому пояснив:
– Це явище називають “луна” але, по правді, це явище називається життя. Воно тобі завжди віддає все, що ти кажеш і робиш.
Не обманюйтесь: Бог зневаженим не буває. Що посіє людина, те й пожне. Хто сіє для плоті своєї, від плоті пожне тління, а хто сіє для духа, від духа пожне життя вічне. (Послання до Галатів св. ап. Павла 6:7,8)