Притчі 
Бог хоче від мене віри – я змушую себе вірити; Він вимагає любити ближнього – я намагаюся чинити діла любови; Він вимагає бути чистим – я борюсь, щоб досягти цього: такою є спонтанна реакція багатьох християн. Це зворушливо, це випробування доброї волі і душевної величі. Але це доволі наївно, це ознака незрілої віри, дещо дитячої, яка ігнорує істину, присутню на кожній сторінці Святого Письма, що людина без Божої підтримки нездатна сподобатися Господеві, відповісти на Його очікування.
Вірити в Христа – неможливо без Божого втручання; «Ніхто бо не може до Мене прийти, як Отець, що послав Мене, не притягне його» (Ів. 6:44). Любити – неможливо самому по собі, це Святий Дух, пише апостол Павло, вдихає в наші серця милосердну любов. Бути чистим – і цього ми очікуємо від Господа: «Серце чисте створи мені, Боже» (Пс. 51:12).
