Притчі Знову прилив і відлив
Залежно від приливу і відливу в моральному житті людини природа теж показує свої приливи і відливи в образах добра і зла.
У періоди високої моралі людей природа теж відчуває прилив добра і відлив зла. І, навпаки, у часи невір’я та аморальності людей природа відчуває приливи в образах зла і відливи в образах добра. Хмари сарани не з’являються, коли хочуть; хвороби, епідемії, посухи теж підкоряються цьому закону.
У міру добра в людині природа теж дарує свою міру плодів і здоров’я. Цей досвід народ виразив у таких словах: яка віра, така й міра.
Про те ж
Якби зникли наші погані риси, гріхи та пристрасті, зникли б і образи, що відповідали їм у природі.
Але до тих пір, поки людина людині – вовк, будуть вовки.
Поки людина людині – п’явка, будуть п’явки.
До тих пір, поки душа людська, прив’язана до земного, повзе по землі, будуть повзати по землі змії.
Одним словом, до тих пір, поки людина множитиме своє безбожжя і свою аморальність, природа множитиме образи зла, що їм відповідають: множитимуться хижаки, мікроби, бурі, урагани, повені, пожежі та інше.
Отже, природа залежить від людини і в образах, і в змісті.
