Притчі «Добрий спосіб побачити свої вади, – сказав Майстер, – це спостерігати, що саме дратує тебе в інших».
Він розказав, як колись його дружина поклала коробку з солодощами на кухонну полицю. Не минуло й години, як вона, знявши коробку, відчула, що коробка та значно полегшала. Увесь верхній шар було поцуплено, і, як виявилося, кожна цукерка звідти була ретельно складена в паперовий пакет, що красувався поверх речей кухарки, щойно прийнятої на роботу. Не бажаючи затівати скандал, щиросерда жінка знову переклала солодощі туди, де вони були, і замкнула буфет – подалі від спокуси.
Після обіду кухарка заявила, що полишає роботу – й притому негайно.
– Чому? З якої причини? – здивовано запитав Майстер.
– Я не працюю на крадіїв, – із викликом в голосі відповіла кухарка, – які цуплять уже поцуплене.
***
У продовження цієї історії наступного дня Майстер розповів історію одного злодія, котрий знайшов такий надпис на дверцятах сейфа, які був зібрався зламати: «Будь ласка, не використовуйте динаміт. Сейфа не замкнено. Просто поверніть ручку».
Тієї ж миті, як він повернув ручку, на нього згори впав мішок з піском, усе приміщення враз залило сліпуче світло, а сирени поставили на ноги ледь не увесь квартал.
Майстер, провідавши того чоловіка у в’язниці, застав його не в найкращому гуморі: «Навіть не знаю, чи зможу після цього коли-небудь довіряти людям?»
