Притчі 
Нерідко те, що здається великодушністю, є замаскованим честолюбством, яке відкидає дрібні вигоди заради великих.
Відданість – це в більшості випадків прояв себелюбства, мета якого – завоювати довіру; це спосіб піднятися над іншими людьми і проникнути в найважливіші таємниці.
Великодушність усім нехтує, щоб усе мати.
У звучанні голосу, в очах і в усьому вигляді промовця міститься не менше красномовства, ніж у виборі слів.
Істинне красномовство – це уміння сказати усе, що треба, і не більше, ніж треба.
Одним пасують недоліки, інших же псують їх достоїнства.
Смаки міняються так же часто, наскільки рідко міняються схильності.
Бажання вигоди приводить у дію усі чесноти і вади.
Упокорювання нерідко виявляється удаваною покірністю, мета якої – підкорити собі інших; це вияв гордості, що принижує себе, щоб піднятися. І хоча в гордості безліч облич, вона найкраще маскується і обманює, коли одягає маску упокорювання.
У всякому ремеслі люди напускають на себе особливий вигляд, щоб здаватися тими, за кого хотіли б зійти. Тому можна сказати, що суспільство складається з вдавань.
Величавість – це незбагненна постава тіла, чиє призначення – приховати брак розуму.
Чемність – це бажання зустрічати чемність і вважатися людиною вихованою.
В основі так званої щедрості зазвичай лежить марнославство, яке нам дорожче за те, що ми даруємо.
Найчастіше співчуття – це здатність побачити в чужих нещастях свої власні, це – передчуття лих, які можуть спіткати і нас. Ми допомагаємо людям, щоб при нагоді вони допомогли нам; тому, строго кажучи, наші послуги – добро, яке ми заздалегідь собі призначаємо.
Упертість породжена обмеженістю розуму: ми неохоче віримо тому, що виходить за межі нашого сприйняття.
Було б помилкою вважати, що лише таким нестримним пристрастям, як любов і честолюбство, вдається підпорядкувати собі інші пристрасті. Найсильнішою нерідко виявляється лінь: заволодіваючи людськими помислами і вчинками, вона непомітно руйнує і поглинає усі пристрасті і чесноти.
З легкістю вірити поганому, не намагаючись розібратися, – прояв гордині і ліні. Усі хочуть знайти винних і не бажають утрудняти себе розглядом провини.
Якою б проникливою не була людина, їй не осягнути усього зла, яке нею коїться.
