Притчі 
ХТО РОЗПОВІСТЬ НАМ ПРО ІСУСА?
Події відбувалися у столиці Філіппін Манілі у 1960 році. У великій міській в’язниці сутички між в’язнями не припинялися. Лише за тиждень п’ятдесят сім в’язнів були вбиті своїми співкамерниками.
У наступний після цього тиждень смілива голландська жінка-місіонер Коррі Тен Боом попросила дозволу звернутися до зібраних в’язнів. Позаяк директор знав, що вона колись була депортована за переховування євреїв під час війни, то прийняв її пропозицію, але не міг гарантувати, що вона вийде звідти живою.
У великому дворі в’язниці зібралося чотириста в’язнів, щоб її послухати. Директор сказав їй, що навіть п’ятдесят засуджених на смерть мали змогу її почути завдяки звуковому обладнанню у їхніх камерах.
Не встигла Коррі підійти до мікрофона, як з подивом почула, що в’язничний оркестр почав грати англійський церковний гімн: «Сила крови Агнця очищає наші гріхи і дарує нам нове серце».
Коли настала тиша і всі зосередилися, вона почала:
– Хочу звернутися передовсім до засуджених на смерть, які слухають мене. Я трохи знаю, що ви відчуваєте. Я також довгі місяці перебувала в одиночній камері. Щодня, коли хтось зупинявся біля моїх дверей, я казала собі: ось, настав час, мене відведуть на розстріл. Я не знала, що буду звільнена за тиждень до запланованої дати моєї страти.
Бачите, я не раз зустрічалася лицем в лице зі смертю. А втім, саме у ті моменти розуміла, яка я багата. Я тримала у руках Біблію. У цій книзі написано, що всі ті, які вірять в Ісуса Спасителя, не загинуть, а матимуть життя вічне. Тому я не боялася смерти. Я співала псалом: «Я тримаюся на моїй міцній скелі – Христі. Усе інше – лиш пісок». Отож, якщо ви жалкуєте за свої гріхи, Христос дасть вам нове серце, а крім цього і вічне щастя!
Коли вона вийшла з двору, хтось простягнув їй згорнутий клаптик паперу. Вона вийшла з в’язниці і тоді прочитала, що було написано на папірці. Там були нерозбірливо написані такі слова:
«Я засуджений на смерть і сиджу в одиночній камері. Я почув ваше послання. Ви дуже допомогли мені. Пошліть нам, будь ласка, когось, хто міг би прочитати нам більше про Ісуса».
* * *
Молімося за те, щоб світ міг пізнати Спасителя. Тоді він у своєму горі зможе кричати, як святий апостол Петро: «Господи, спаси мене!» І почує голос, що втішає: «Чому ти засумнівався?»
ДІТЛАХИ, ЩО ТРИМАЛИ МАМУ ЗА РУКУ
Колишній в’язень нацистського концтабору Авшвіц Йозеф Біло розповідає нам, що його найбільше вразило в цьому місці:
«Найбільш неймовірна річ, яку я бачив, – це обличчя тих дітлахів, які, тримаючи маму за руку, ішли у газові камери».
Одну польку на ім’я Ірена Сендлер обурило це винищення невинних дітей. Працюючи медсестрою при службі соціяльної опіки, вона зробила все, щоб урятувати їх якомога більше. І, в результаті, за допомогою низки заходів, їй вдалося спасти 2500 дітей!
Спостерігаючи за нацистами, Ірена швидко зауважила, що вони смертельно боялися заразних хвороб, особливо тифу. Тому їй вдалося вивезти з єврейського гетто велике число дітей, посилаючись на те, що вони хворі на тиф.
Та все ж їх залишалося ще багато. Тоді з допомогою цілої мережі помічників, вона вивезла тих дітей, батьки яких дали згоду, ховаючи їх у мішках з картоплею і сміттям.
Як і слід було сподіватися, одного дня нацисти дізналися про її діяльність. 20 жовтня 1943 року Ірену заарештувало гестапо. Її жахливо катували, та вона відмовилася назвати своїх товаришів і родини, які переховували дітей.
У своїй великій любові до єврейських дітей Ірена прийняла те, що гестапо буде її катувати, лиш би ті діти могли жити.
* * *
У Своєї безконечній Любові до всіх людей Ісус наперед погодився з тим, щоб Його тіло, віддане за нас, служило нам поживою, аби скріпити нас у боротьбі на шляху до безконечного життя.
