Притчі Маленьке жабеня народилося на дні колодязя. То був маленький круглий колодязь, який стоїть у кожному селі. І це жабеня було таке раде. Воно гралося на дні і думало, що має всю воду світу. Але одного разу, трішки вирісши, воно вирішило піти в мандри. Побачивши над головою світло, жабеня зважилося вилізти з колодязя. І, озирнувшись довкола, побачило ставок. Воно не йняло віри своїм очам. Ставок був у тисячу разів більшим від того місця, де воно жило. Жабеня набралося відваги ще раз і прийшло до велетенського озера. Воно завмерло перед ним, не знаючи, що й думати. І от врешті-решт дійшло воно до океану, де могло бачити лише безкраю воду. І це неймовірно вразило жабеня. Воно почало розуміти, яким обмеженим було його мислення. Воно вважало, що йому належить уся вода світу, а насправді мало лише краплину з того, що приготував йому Бог.
* *
Ми подібні до маленьких жабенят. Наше мислення обмежене. Ми – продукт свого довкілля. Тож прагнімо вийти за межі звичного. Розширюймо свій кругозір. Мріймо великими мріями. У Бога є океани, і Він хоче, щоб ми втішалися ними.
Тепер ми бачимо ніби у тьмяному дзеркалі, тоді ж віч-на-віч; тепер я знаю частинно, а тоді пізнаю, подібно як і я пізнаний. (Перше послання до Коринф’ян св. ап. Павла 13:12)