Притчі Один благочестивий чоловік вирішив віддалитися від світської метушні і сховався в пустелі, щоб більше догодити Господу і стати ближче до Нього. Жив він один, заповіді виконував, молився і прославився своїми чеснотами. Слава про пустинника рознеслася повсюди.
Одного дня прийшов до нього хлопчина і запитав;
– Отче, як викоренити в серці злі схильності?
– Скажи мені, – відповів старець, – зміг би ти вирвати із землі не вкорінений саджанець?
– Звичайно, зміг би! – відповів хлопчина.
– А от це дерево? – вказав пустинник на старий дуб.
– Ні, отче, – відповів юнак, – вирвати з коренем це дерево мені не під силу.
– От так і злі схильності, і звички дурні, – сказав старець. – Доки не укорінилися вони в серці твоєму, вирвати їх легко. Коли ж пускають вони коріння глибоке, винищити їх буває куди як складніше.
Путь праведних – відхилення від зла: той береже душу свою, хто зберігає путь свою. (Притчі Соломонові 16:17)