Притчі 
Світські дами зустрілися у фойє Музею історії мистецтва. «Як мило, пані раднице, бачити Вас тут!» – «Добридень, пані професорко!» – «Цілую ручки шановній пані».
Перлини були, поза сумнівом, справжні, так само, як і сапфіри.
За цим мальовничим товариством сходами вгору простувала і я – випадкова гостя голови зібрання, трохи дискредитована молода особа без жодного суспільного становища, схожа на он ту жінку – худу, більш ніж скромно вбрану, до якої приєдналася частково через збентеження, а якоюсь мірою із солідарности. Можливо, вона належала до служниць однієї з дам, була особою для супроводу або бідною родичкою, одне слово, – корисним створінням. До речі, захоплювалася Брейґелем, що відповідало моїм смакам.
Коли, провівши разом дві надзвичайно приємні години, група розійшлася, ота скромно вдягнута жінка запропонувала мені наступного дня завітати до неї на чай. Я охоче прийняла запрошення.
Зорієнтуватися серед заплутаних вуличок Відня не так-то й легко! Отож я приготувалася шукати в одному із сірих кварталів міста якусь кам’яницю з орендованими квартирами, а в ній (десь на шостому поверсі) – убоге помешкання не менш бідної жінки.
Однак затиснута в моїй долоні картка із записаною поспіхом адресою привела мене до алеї з розквітлими садами, у кінці якої, під потрібним мені номером, я побачила серед прастарих дерев парку й трав’яних газонів невеличкий палац. Господиня й водночас власниця дому, одягнута, як і попереднього дня, дуже скромно та без біжутерії, щиро привітала мене. Немовби перебуваючи в казці, я довідалася, що вона – одна з найзаможніших жінок Відня й – чесне слово! – донька якогось президента.
КОМЕНТАР ДО ТЕКСТУ
Мабуть, існує небагато рис характеру, які люди сприймають так само позитивно, як скромність. Людина, про високе суспільне становище або прекрасну освіту якої дізнаємося випадково, на перший погляд видається пересічним християнином, однак насправді в неї почали з’являтися ознаки святости. Якщо, посідаючи в суспільстві високе становище, відмовляємося від вигод, які це нам дає, – виявляємо справжню покору.
ЦИТАТИ
- Покора – це створення таких умов, за яких нас ніщо не може зранити. Марія фон Ебнер-Ешенбах (1830-1916), австрійська письменниця
- На тисячу осіб, готових здійснити великі вчинки, припадає щонайбільше одна, яка готова зробити щось мале, і в цьому – суть проблеми. Джордж Макдональд (1824-1905), шотландський письменник, священик
БІБЛІЙНІ ТЕКСТИ
- Мф. 23:8-12; Лк. 14:7-11.
