В одного чоловіка був звичай: він піднімався щодня уранці до світанку, виходив на берег моря, зустрічав зорю і молився Богові.
Син його виріс і теж, як батько, щодня піднімався уранці до світанку, виходив на берег моря зустрічати зорю. Але Богові не молився.
Виріс у сина син. Як і батько, він теж щодня піднімався уранці до світанку і виходив на берег моря. Тільки він не знав, навіщо це робить.
Дивіться, чиніть так, як повелів вам Господь, Бог ваш; не ухиляйтеся ні праворуч, ні ліворуч; ходіть тією дорогою, якою повелів вам Господь, Бог ваш, щоб ви були живими, і добре було вам… (Книга Второзаконня 5:32,33)