Притчі Як виявляється просто — бути щасливим і дарувати любов. Від кожної з цих замальовок віє смішним і домашнім щастям, яке складається дрібниць.
* * *
У мене зріст 150 см, у чоловіка — 157. А в мого батька — 180, і він носить довгу бороду. Коли тато приходить у гості, завжди вітається: «Ну, привіт, хобіти!» — а чоловік відповідає: «Здорово, Гендальфе!»
* * *
Одного дня мій наречений прийшов до мого батька просити моєї руки, а батько впав йому в ноги з криком: «Спасителю ти наш!» Коли наречений оговтався, татко сказав, що, ще в студентстві почувши цей анекдот, завжди мріяв так зробити.
* * *
Нас у сім’ї четверо: я, дружина і дві доні. Сьогодні не могли вирішити, хто піде вигулювати собаку. Затіяли гру: хто перший слово скаже, той і йде. Щойно суперечка набула чинності, молодша доця з кам’яним обличчям пішла одягатися, зібрала все, що треба для вигулу собаки, взулася. І от вона вже відкриває вхідні двері, собака на повідку, у передпокої вишикувалася вся сім’я, і ми практично хором: «Молодець, Полю!» А Поля, задоволена, починає знімати куртку і каже: «От ви і попалися».
* * *
Кожен ранок, прокидаючись, я готую сніданок племінниці. Якщо чесно, звик впродовж року, і це вже стало навіть у радість. І от учора вранці, я як завжди прокинувся, щоб приготувати яєчню і гарячі бутерброди. А в мене на столі стояв чай, лежали 2 бутерброди і був замішений сир із сметаною і цукром. Племінниця (2 клас, 8 років), знаючи, що в мене вихідний, вирішила мені зробити такий подарунок. Діти уміють дякувати щиро.
* * *
Коли мені були років 5-6, я, мама і тато ближче до вечора вибиралися на природу. Тато брав вудку, а там, де мав бути поплавець, прив’язував невеличкий кусок дерева. Ви ніколи не здогадаєтеся навіщо.
Ми їхали на велике-превелике поле, виходили з машини, йшли трохи пішки. І тато, піднявши вгору вудку і розмахуючи нею, видавав звуки, що нагадують писк миші. Через деякий час прилітала сова. Справжня велика сова! Вона намагалася вхопити кусок дерева, але в неї не виходило. А я могла розглядати її. Завдяки татові в мене величезна любов до природи. Це були кращі моменти дитинства.
* * *
Їхали з братом і нашими сім’ями (його: дружина і дочка 7 років; мої: чоловік і син 11 років) у село до мами. Вирішили по дорозі купити дітям водяні пістолети, щоб вони в селі розважалися. Купили прикольні автомати. Дітям було дуже весело спостерігати, як їх батьки влаштували собі «Морський бій».
* * *
Стоїмо з малою на пошті: вона розглядає журнали, я чекаю чергу, переді мною двоє дівчат. Мала обертається до мене і каже: «Тато, дивися, ось там журнал з Вінкс, там Стела на обкладинці». Я глянув, відповідаю їй: «Там не Стела, а Блум». Обоє дівчат одночасно обернулися із здивованими обличчями. А що? Тато в темі, тато виховує доньку.
* * *
Замислилася, чому ми ніколи не сваримося з чоловіком. Згадувала всі історії подружок про їх суперечки, усе починалося з якихось побутових дрібниць. Огляділася по боках: по дивану розкидані шкарпетки і футболки, на килимі купа котячої шерсті, на стільцях висять джинси. І мене нічого не «дратує», як кажуть мої дівчатка. Ми сидимо на клаптику дивана в обнімку і дивимося улюблений серіал. Так, ми просто два щасливі поросятка.
* * *
Мій чоловік рано позбувся рідної матері, моя мама замінила йому маму. Сьогодні він запросив нас (мене, двох синів і маму) у ресторан і при всіх сказав їй «спасибі» за те, що вона любить його як рідного сина.
* * *
Дочці 8 років. Учора прибігає з вулиці, де гуляла. Спостерігаю за емоціями на обличчі, починає розповідати:
– Тато! Там на вулиці. Во-о-о-от такого метелика бачили! Різноколірного! — Руками показує приблизно гудзонського яструба. — Там його всі боялися, ніхто підійти не хотів… хлопчики стояли, убити його хотіли. Але боялися підійти! Навіть палицею пробували роздавити, але боялися! Стрибає: — І тільки я, тато, не побоялася! Я узяла палицю і…
Я, здивований такою жорстокістю дочки, вже відкрив рота, щоб сказати, що метеликів кривдити не можна і взагалі «за що ви його убили», коли дочка продовжила: — Палицю узяла і я-я-як прогнала тих хлопчиків, щоб вони метелика не вбивали! А метелика злякала, щоб він далеко-далеко відлетів.
