Притчі Одного дня прийшов атеїст до мудреця і почав говорити йому, що не вірить у Бога. Він просто не міг повірити в якогось “Творця”, Який створив Всесвіт.
Через пару днів мудрець навідався до атеїста з візитом у відповідь і приніс із собою прекрасну картину. Атеїст був вражений. Він ще не бачив досконалішого полотна!
– Який чудовий пейзаж! – вигукнув він від захвату. – Хто автор?! Я зачарований його роботою!
– О ні, ця картина не має автора! – відповідав мудрець. – Лежала в мене в коморі на полиці коробка з фарбами, а під нею – чисте полотно. Доволі довго лежала. А вчора я її зачепив і перевернув. Фарби з неї вилилися, та прямо на полотно. І уявіть собі, усе таким дивним чином перемішалося, що картина з’явилася сама собою!
– Та ви глузуєте з мене! – вигукнув атеїст. – Як це – перемішалися? Цього не може бути! Ви тільки подивіться на це полотно: яка композиція, яка глибина задуму, як виписані деталі… Ні за що не повірю, що тут обійшлося без пензля геніального творця!
Тоді мудрець посміхнувся і сказав:
– От бачите, ви і в думках не допускаєте, що ця картина могла з’явитися сама собою – випадково, без задуму художника і творця. Як же я можу повірити в те, що це небо в нас над головою, ця трава під ногами, ці дерева, річки, озера, ліси, луги, гори і долини з’явилися випадково, без задуму і волі найвидатнішого Творця?!
Які величні діла Твої, Господи! Все премудро створив Ти; повна земля творіння Твого. (Псалом 103:24)
