Нехай святиться ім’я Твоє

ПРИГОДА СЕСТРИ ЕММАНУЕЛЬ

Сестра Еммануель дбала не лише про лахмітників з убогих передмість Каїра у Єгипті. Її увага була також звернена на Судан. У лютому 1987 року вона вирушила в столицю країни Хартум, де лютував жахливий голод. У самому лиш місті було 7000 дітей, яким загрожувала неминуча смерть.

– Їм залишилося жити лише декілька днів, – повідомили їй лікарі. – Вони помруть від голоду у нас на очах. У нас не залишилося жодних коштів.

– То позичте! – скрикнула сестра Еммануель. – На будь-яких умовах. Я поверну ці гроші. Коли поїду в Європу, я розкажу про це і будь-що знайду гроші. Ми не можемо залишити помирати цих дітей на наших очах під приводом того, що в нас немає коштів.

Зранку 6 березня цього ж року літаком з Хартума вона прибула у Париж. Того ж вечора вона виступала у новинах на Другому каналі Французького телебачення. Сестра Еммануель багато говорила, її очі були повні сліз. Вона розповіла про те, що бачила: діти десятками помирають з голоду на вулицях; дітлахи наповнюють свої шлунки чим попало; повсюди видно гори дитячих трупів. Вона сказала, що так далі неможливо, що треба щось робити, що не можна жити комфортно, розсівшись перед екраном телевізора після смачної вечері в колі родини, у повноті щастя, коли десь є діти, які гинуть, мов мухи, за шість годин лету від Парижа, що не можна залишатися байдужим.

Вона розповіла, що вже почала вживати заходів разом з іншими там, на місці, і що цьому лиху можна справді зарадити. Можна врятувати одну дитину, десять, сто, – і це вже буде багато. Але вона сказала, що їй бракує грошей, що їй треба допомогти, що Європа і цілий Західний світ не мають права на щастя, якщо нічого не робитимуть. Тут люди жаліються на перевиробництво, на надлишки у сільському господарстві, з якими не знають що зробити, а там діти їдять що попадеться під руку.

Упродовж місяця вона об’їздила всю Францію, виступаючи декілька разів на день, спілкуючись із місцевими журналістами, запрошуючи харитативні організації, клуби, скаутів, жіночі товариства – усіх, кого тільки могла знайти.

Одного вечора її запросили на радіо «Європа 1». Вона з обуренням говорила не тільки про щораз більшу, кричущу соціальну нерівність, про прірву, яка все глибше розділяла Західні країни та країни Третього світу, але також про це економічне безглуздя, яке полягає в тому, що краще зберігати надлишки харчових запасів, аніж роздати їх бідним, які вмирають від голоду, як от у Судані.

Жак Делор виступив у прямому ефірі. Він визнав її рацію: «Усе це ганебно», – й оголосив, що від імени Європейської Спільноти надає сестрі Еммануель виняткову допомогу для дітей із Судану: 40 тонн сухого молока. Одразу ж виробники молока вирішили зробити ще більше. Вони подарували сестрі 43 тонни сухого молока. Авіалінії «Air France» заявили, що ці 83 тонни сухого молока вони безкоштовно доставлять до Хартума на борту своєї авіакомпанії. Організація «Авіація без кордонів» запропонувала свої послуги компанії, щоб супроводжувати цей надзвичайний вантаж.

Упродовж кількох тижнів уся Європа мобілізувалася, щоб допомогти дітям із Судану. Лавина доброти, яку спровокувала сестра Еммануель, – це пророцтво Ісаї, що реалізується буквально: «Гори поживи в достатку прихилилися, а пустельні долини наповинилися».

Який секрет цієї надзвичайної сестри, колишньої викладачки філософії? Ось що вона каже сама: «Усе просто. Я люблю Бога, і щоб зробити Йому приємність, я люблю інших і живу у щасливій вірі».

ЦЬОГО ДОСТАТНЬО?

Коли ми чекаємо автобуса, то складається враження, що марнуємо час. Та не завжди той час втрачений.

Одна німкеня розповідає:

«Три роки тому в одному з німецьких міст я чекала на автобус, який чомусь затримувався. Аж ось підійшла якась повія. Позаяк вона манірилася перед чоловіками, що були поблизу, я промовила у своєму серці: «Ісусе, Спасе, спаси її!».

Не отримавши прихильності чоловіків, вона підійшла до мене. Я одразу ретельно витерла кілька краплин дощу на сусідньому зі мною кріслі на зупинці. Її здивував цей жест, і вона запитала, чому я так вчинила.

– Щоб ви не намочилися.

Вона оторопіла, а потім сказала:

– Люди рідко такі уважні до інших!

– Це правда, і тому вони часто залишаються самотніми.

Вона глибоко зітхнула і відповіла:

– Мені відомо, що таке самотність!

Перейшовши на «ти», я заговорила навмання:

– От ти знаєш, що таке самотність, а чи знаєш ти, хто такий Ісус?

Вона задумалася.

– Це той, якого ми називаємо «Господом»?

– Так, той, хто є твоїм спасителем.

– Хіба Він може мене врятувати? Коли?

– Не знаю, запитай про це у Нього! Він прийде і порятує тебе.

Тоді вона підвелася, склала руки і з заплющеними очима вигукнула:

– Ісусе, спаси мене!

Відтак немов маленька дівчинка, яка зробила все можливе, повернувшись до мене, запитала:

– Цього достатньо?

– Так, достатньо. Роби так часто і Він спасе тебе.

Оскільки під’їжджав автобус, я нашвидкуруч написала свій номер телефону на клаптику паперу і дала їй.

Минуло декілька місяців, і якось увечері вона зателефонувала мені. Жінка запропонувала зустрітися, уточнивши, що буде не одна. Коли я прийшла, на мене насправді чекали аж п’ять повій. Вони розповіли мені, що кожного дня збиралися і впродовж пів години повторювали заклик: «Ісусе, Ти – Спаситель, прийди і спаси нас!»

Вони запропонували мені приєднатися до них, коли зможу. У наступні місяці їхня група зростала – їх стало аж двадцять сім! Інколи я намагалася приготувати їм невеличкі катехитичні науки. Та вони відповідали мені:

– Ми це знаємо. Ісус нас уже навчив цього!

Сьогодні, два роки потому, отримавши у Таїнстві примирення відповідь на їхню молитву, вони вирішили цілковито перемінити своє життя.

У різний, часто несподіваний, спосіб, вони отримали роботу і забезпечили свої потреби.

Багато з них сьогодні живуть у церковному шлюбі, виховують дітей і провадять сімейне життя у вірності й молитві. Деякі навіть вчаться на катехитів, щоб згодом ділитися з іншими радістю тієї зустрічі, яка змінила їхнє життя».

«Для людей це неможливо, та не для Бога, бо все можливо Богові» (Мк. 10:27)

Наступна

Нехай прийде Царство Твоє

ЩО НЕ ТАК? У час кризи кожен себе запитує: «Що не так?» Говорячи про кризу ... Читати далі

Попередня

що єси на небесах

АЛЛАХ, МІЙ ОТЕЦЬ Декілька років тому в США з’явилася книжка під назвою «Аллах, мій Отець». ... Читати далі

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *