Пантера

– Мамо! – закричала задихана мавпочка, стрибнувши на гілку високого дерева. – Мені щойно зустрілася левиця. Яка ж вона красива!

Мавпа-мама розсунула гілки і подивилася на звіра, застиглого в очікуванні здобичі.

– Це не левиця, а пантера, – пояснила мама. – Ти придивися до забарвлення її шкури.

– Та вона просто чудо! Око не відведеш, – вигукнула мавпочка. – Уся немов усипана чорними трояндочками. І дійсно, здалека здавалося, що серед пожовклої від жари трави раптом розцвіли чудові махрові квіти.

– Пантера знає, наскільки вона приваблива, і користується своєю красою як приманкою, – продовжувала мама-мавпа. – Углядівши яскраве одіяння незнайомки, заворожені звірі йдуть за нею і стають легкою здобиччю хижачки. І краса служить часом для недобрих справ.

I не дивно: адже сам сатана набирає вигляду ангела світла. (Друге послання до Коринф’ян св. ап. Павла 11:14)