В одному місті жила бідна вдова. Якось до неї на нічліг попросився мандрівник. Ніч була холодною, і вдова впустила його, нагодувала і дала переночувати. Йдучи вранці, мандрівник сказав:
– За твою доброту перша справа, яку ти сьогодні робитимеш, триватиме увесь день.
Але вдова швидко забула ці слова, не звернувши на них уваги. Наступив час сідати за щоденне заняття – вишивання, яким вона заробляла собі на прожиток. Замовник приніс золоту нитку для шитва. Вона почала змотувати нитку, але до пізнього вечора нитка не кінчалася.
Вдова продала надлишок нитки, і цього вистачило, щоб змінити життя на краще. Про цю історію почув багач. Він став мріяти запросити до себе на нічліг мандрівника і почути від нього таку ж вдячність за нічліг.
І от, нарешті, він побачив того мандрівника і запросив його на нічліг, при цьому будучи перебільшено люб’язним. Уранці ж він попросив благословити його. І мандрівник пообіцяв йому, що перша справа, яку він почне робити, триватиме тиждень.
Багач хотів побігти в крамницю рахувати золото, але в нього закрутило живіт, і, перш ніж забігти в крамницю, він заскочив у туалет.
Його не бачили цілий тиждень.
Мерзота перед Господом – підступні серцем; але благоугодні Йому непорочні в путі. (Книга притч Соломонових 11:20)