Притчі В одного багача було все, що душа забажає. Величезні статки і розкішний палац, красуня дружина і сотні слуг, розкішні обіди, всякі закуски, вина, і повна стайня дорогих коней. І все це так надокучило йому, що він цілими днями сидів у своїх багатих покоях, зітхав і нудьгував.
Лише їжа тішила його. Прокидався він – чекав сніданку, від сніданку чекав обіду, від обіду – вечері. Але і цю втіху він скоро втратив. Їв він так багато і так солодко, що в нього почав хворіти шлунок і пропав апетит.
Покликав він лікарів. Вони прописали йому ліки і радили прогулюватися по дві години щодня.
І от ходить він одного дня призначені йому дві години і все думає про своє горе, про те, що в нього пропав апетит. Тут підійшов до нього жебрак.
– Допоможіть, – каже, – чим зможете, бідній людині.
Багач усе про своє горе думає, що в нього апетиту немає, і не слухає жебрака.
– Згляньтеся, пане, цілий день не їв.
Почув багач про їжу, зупинився.
– Що ж, їсти хочеться?
– Як не хотіти, пане, страх як хочеться!
“То-то щаслива людина”, – подумав багач і позаздрив жебракові.
Краще мале праведника, аніж багатство у багатьох беззаконних. (Псалом 36:16)