Притчі 
Почав один чоловік чухатися. Чухається і чухається, звився увесь! І люди стали помічати – чому це він так сильно чухається? Зустрів бідолаху його друг і руками розвів:
– Що це з тобою? Навіщо ти всього себе подряпав?
– Сам не знаю! – відповідає страждальник. – Чухаюся і чухаюся! Неначе щось кусає, а що – не видно!
– Дійсно незрозуміло! – вигукнув друг. – Слухай-но, а вдень ти де працюєш?
– Вдень старий хлів свій чищу, хочу корову купити.
– Так це блохи тебе кусають! – здогадався друг.
– От як! Хоч би одну побачити! Ніяк не зрозумію, як же це вони так сильно кусаються, а їх самих не видно?
– Ти от що зроби! – порадив друг. – Зніми сорочку, сиди тихенько і дивися уважно: як побачиш на тілі маленьке таке і чорненьке, швидко-швидко стрибає – це блохи і є!
– Хіба? – здивувався приятель. – А кусаються боляче!
– Друже мій, ще краща порада: чим бліх роздивлятися, ти краще гарненько пери одяг після брудної роботи, тоді і бліх не буде, так-то! – відповів друг.
* * *
Сказав колись старий чернець:
– Полюби чистоту розуму – побачиш, як через помисли тебе борють біси, і навчишся давати їм відсіч.
Помисли плотські є смерть, а помисли духовні – життя і мир. (Послання до Римлян св. ап. Павла 8:6).