ШРАМИ ЛЮБОВІ

Малий хлопчина вирішив поплавати в річці за своїм домом. Поспішаючи пірнути в прохолодну воду, він вибіг через задні двері, скидаючи на бігу взуття, шкарпетки й сорочину. Він гулькнув у воду, не помітивши, що до берега підпливає крокодил.

Мати, яка через вікно наглядала за своїм сином, зауважила небезпеку і зі страхом мерщій побігла до води гукаючи синові.

Почувши її голос, хлопчик стривожився й поплив до матері. Та було пізно: крокодил встиг наздогнати його.

Стоячи на пристані, мати схопила сина за руки саме в той час, коли крокодил схопив його за ноги. І хоча крокодил був набагато сильніший від матері, вона міцно тримала сина.

Тут нагодилися чоловіки. Почувши материнські крики, вони прибігли і напали на крокодила, який врешті відпустив свою жертву і поплив геть.

Пролежавши багато тижнів у лікарні, хлопчик зостався живий. Усі його ноги були вкриті шрамами від нападу тварини. А на руках зосталися шрами від нігтів матері, що уп’ялася йому в шкіру, намагаючись вдержати любого сина.

* *

Ми маємо дещо спільне з цим хлопчиком. Шрами. Ні, не від зубів крокодила – від болісного минулого. Але деякі рани маємо через те, що Бог не схотів відпускати нас. Він був поряд, коли ми страждали. Купіль життя сповнена небезпек, і ми забуваємо, що ворог завжди чатує, щоби напасти. Отоді і починається запекла боротьба. Якщо ви маєте шрами Його любові на руках, будьте вдячні. Він ніколи вас не відпустить.

Чи забуде жінка грудне дитя своє, щоб не пожаліти сина утроби своєї? але якби і вона забула, то Я не забуду тебе. (Книга пророка Ісаї 49:15)

Попередня

ЛЮБОВ І ЗАКОХАНІСТЬ

– Ах Любове! Я так мрію бути такою, як ти! – захоплено повторювала Закоханість. Ти ... Читати далі

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *