Утішитель

Андрій полюбив свою майбутню дружину Лесю ще юнкою. Він затягнув її у свій світ музики, яким жив. Леся пробувала співати в сучасних джазових мініятюрах. Коли померли її батьки, він сказав: «Тепер я для тебе і тато, і мама». У щасливому подружжі народилися дві донечки. Мудрість Лесі полягала в тому, що, незважаючи на матеріяльні труднощі та брак часу, для Андрія цей час завжди знаходила, і він був дорогоцінним. Вони ніколи не говорили про Бога, бо це був час переслідувань, але світло Господньої присутности, яке випромінювали їхні очі, свідчило про Нього і давало їм радість життя.

Світ почорнів, коли його товариш-лікар повідомив Андрію, що Леся невиліковно хвора, і кінець прийде швидко. Він докладав усіх зусиль, щоб останній місяць стримувати вираз болю на обличчі, щоб не засмучувати дорогої людини.

Леся відійшла тихо і без страждань. Психічний стан Андрія турбував усю родину. Він змарнів. Ночами ходив із кута в кут, багато курив, не цікавився дітьми, музикою – світ перестав для нього існувати. Світ став іншим. І він у ньому не хотів жити.

Минуло два тяжкі порожні роки. Одного разу туга загнала його важкими ногами в порожній великий храм. Клякнув перед Матір’ю всіх людей і відкрив своє зболіле серце. Стало легше. «Боже, як тут тихо!» Захотів побути довше. Лави були порожніми. Лиш на одній сиділа, схилившись, жіноча постать. Придивився, впізнав одногрупницю з інституту. «Дивно, що вона тут робить?». Крадькома спостерігав. Побачив, що щиро молилася. Не зауважуючи нікого, говорила із Богом. Відкрив для себе зовсім іншу людину, ніж ту, яку знав в інституті. Зустрілися при виході з храму. Тихе привітання. Зупинилися. «Я знаю, що ти втратив дружину, – співчуваю». Не хотів про це говорити. «Що нового в тебе?».

«Я втратила сина і чоловіка в автоаварії». Пішли разом від храму. Ходили довго, притулилися горем до себе, ділилися пережитим, перетерпілим. Захотіли продовжити розмову завтра. Почали бачитися частіше. Крім суму, з’явилася радість. Ховали свою таємницю від сторонніх очей. Боялися змін. Єднала їх молитва. Говорили про Бога, читали разом, співали для Бога. Щоб їхній зв’язок мав Божу ласку, таємно повінчались у присутності одного свідка, сестри, яка обіцяла мовчати про це.

Так тривало недовго. Незабаром призналися близьким, що одружилися. Родина зустріла вістку з великою радістю. Всі любили Андрія і побачили, що Господь подарував йому нове життя. Лагідна любов уже старших Андрія і Ліди стала гарним прикладом. Прихід Утішителя став джерелом їхньої нової любови та життя.

Наступна

Пісня птаха

САМ ЇЖ СВІЙ ФРУКТ Одного разу учень поскаржився Учителеві: – Ти розповідаєш нам різні історії, ... Читати далі

Попередня

Господній рахунок

Стареньку жінку в критичному стані вночі привезла «швидка» в лікарню Швидкої допомоги з діягнозом «гнійний ... Читати далі

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *