Якось до одного старця прийшла жінка і попросила в нього благословення жити самій, щоб без перешкод поститися, молитися і спати на голих дошках.
Старець відповів:
– Ти знаєш, лукавий не їсть, не п’є і не спить, але весь час у безодні перебуває, бо в нього немає упокорення. Упокорюйся в усьому волі Божій – ось тобі і духовний подвиг; усі надії покладай на Бога, приймай з подякою хвороби і скорботи – це вище за всякі подвиги!
Господа Бога святіть у серцях ваших… (Перше послання св. ап. Петра 3:15)