– Щастя – це метелик, – сказав Майстер. – Спробуй спіймати – і він вивернеться з рук. Сядь тихенько, і він пурхне тобі на плече.
– То що ж мені робити, щоб здобути щастя?
– Перестань ганятися за ним.
– Але все ж таки, хоч щось для цього зробити можна?
– Можеш спробувати сісти тихенько – якщо наважишся!
***
Майстер казав:
«Почавши життя в материнській утробі, ти мовчав.
Потім з’явився на світ і говориш, говориш – аж до того дня, як тебе покладуть у могилу. Тоді ти знову замовкаєш.
Ухопись за ту тишу: вона була в материнському лоні, і повернеться на сконі, і навіть зараз вона – спідній бік того гамірного відтинку часу, що зветься життям.
Ця тиша – твоя найпотаємніша суть».
