Один селянин не зміг знайти свого гаманця. Він обшукав увесь дім, але грошей ніде не було.
“Напевно, мій гаманець вкрали”, – подумав він.
Він став перебирати в пам’яті всіх тих, хто приходив до нього додому останнім часом. Вибір зупинився на хлопчику – сусідському синові. Він заходив якраз напередодні зникнення гаманця, ніхто інший не міг би скоїти крадіжку.
Зустрівши парубка на вулиці, селянин помітив у його поведінці щось дивне. Сусідський син явно сторонився його і ховав очі.
На другий день парубок і взагалі мав вигляд кота, який нашкодив. На третій день сусідський син, побачивши здалека селянина, перейшов на другій бік вулиці і сховався за стовпом.
“Ось ти в мене і попався”, – вирішив селянин. Він прийшов додому і вирішив піти до батьків парубка, щоб пред’явити свої звинувачення.
І тут селянина покликала дружина.
– Подивися, що я знайшла за ліжком, – сказала вона і подала йому зниклий гаманець з грошима.
* * *
Син його сусіда не змінився, змінився він сам. Він змінився в тому сенсі, що зникли його сумніви.
Двоєдушна людина нестійка на всіх шляхах своїх. (Послання св. ап. Якова 1:8)