Притчі 
Я стою перед дзеркалом і вдивляюся у свої виразні очі. Їхній колір – щось середнє між кольором неба й кольором Середземного моря. За кілька місяців мені виповниться тридцять. Я маю ніжну шкіру й гарні руки. Люблю ловити на них захоплені погляди чоловіків. Я помітила, що деякі чоловіки обожнюють розглядати жіночі руки.
А мої руки справді гарні. Це зауважують усі мої клієнтки.
А, так. Я продавчиня суконь. Весільних суконь. Я шию та продаю весільні сукні.
Я вмію підкреслити індивідуальність кожної жінки. Мої творіння розкривають їхню жіночу сутність, їхнє внутрішнє й зовнішнє «Я». Жінки цьому безмежно дивуються. А ще більше дивуються їхні чоловіки.
Усі мої клієнтки телефонували мені після весілля та дякували за сукню, за враження, яке вона дарувала: розповідали про емоції гостей, власні надзвичайні емоції та захоплення в очах нареченого.
Мої колишні клієнтки телефонують мені через кілька чи навіть кільканадцять років після того, як я змайструвала для них сукню. Розповідають, що їхні чоловіки на річницю весілля просять знову одягнути її. Тоді вони наче повертаються в той один із найщасливіших днів свого життя. Жінки, які вступали в пізній шлюб, кажуть, що в такі річниці вони наче молодшають. Не знаю, чи є в моїх сукнях щось магічне… Можливо, чари створює лиш віра в любов двох людей.
Я обожнюю свою роботу. Із нетерпінням чекаю кожної нової клієнтки. Іноді це зовсім молоденькі, сімнадцятирічні дівчата, які просто хочуть красиву весільну сукню і ще не уявляють собі всіх випробувань сімейного буття. Іноді це двадцятип’яти-тридцятирічні жінки, які вже знають, чого чекають від життя. А в серцях жінок середнього віку живе впевненість і надія. Такі зазвичай уже переступили суєту й марноту.
Мої клієнтки такі різні: романтичні та прагматичні, мають вдачі як ніжні, ласкаві, так і стримані, а чи й грубі. Та всі вони, усі прагнуть щастя. Жіночого. Сімейного. У всіх є надія. І в мене теж.
Я сподіваюся, що колись у мої двері ввійде наречена, можливо, з братом, можливо, із другом. Він помітить мене. Знайде будь-який безглуздий привід, аби прийти знову. А через деякий час зажадає моєї руки та серця, адже покохає мене. Стане мені доброю, вірною парою та гарним батьком для мого сина. Сина від чоловіка, який пішов п’ять років тому, залишивши мене саму серед моїх весільних суконь…
А ще… Ще в мене гарні руки…
