Притчі Людина ненавидить того, проти кого грішна. Спочатку боїться, потім ненавидить.
Коли людина згрішила проти свого друга, вона відчуває перед ним страх, який перетворюється на ненависть. А ненависть засліплює.
Людина боїться того, хто знає її гріхи. Після страху настає ненависть. Коли людина розуміє, що гріх її комусь відомий, її душу наповнює страх, страх швидко переростає в ненависть. А ненависть засліплює.
Те саме відбувається в душі людини, яка знає свій гріх перед Богом і знає, що Богові відомий її гріх. І тоді людину охоплює страх перед Богом, страх перетікає в ненависть, від якої душа людини сліпне.
Засліплена ненавистю до людини, людина замишляє вбивство. А оскільки вбивство Бога неможливе, то засліплена ненавистю до Нього людина замість вбивства вдається до того, що вона вважає рівносильним йому, – до заперечення Бога, яке справді рівносильне самогубству.
