Притчі Літній чоловік із дорослим сином зайшли у вагон поїзда і сіли на свої місця. Хлопець сів біля вікна.
Тільки-но поїзд рушив, хлопець висунув руку у вікно, щоб відчути потік повітря, і раптом захоплено закричав:
– Тату, дивись, усі дерева біжать назад!
Той тільки усміхнувся у відповідь. Поряд із чоловіком сиділа подружня пара. Вони були трохи спантеличені тим, що молодий чоловік поводить себе, як мала дитина.
Зненацька молодик знову захоплено закричав:
– Тату, ти бачиш озеро і тварин! Хмари їдуть разом з поїздом!
Пара спантеличено спостерігала за дивною поведінкою молодика, у якій його батько, як видається, не помічав нічого дивного.
Пішов дощ, і його краплі торкнулися руки молодої людини. Він знову зрадів і заплющив очі. А потім вигукнув:
– Тату, іде дощ, і вода торкається мене! Бачиш, тату?
Бажаючи хоч чимось допомогти, пара, що сиділа поряд, спитала літнього чоловіка:
– Чому ви не поведете сина в якусь клініку на консультацію?
Літній чоловік відповів:
– Ми щойно з клініки. Сьогодні в мого сина вперше в житті з’явився зір.
Тому не судіть нічого передчасно, аж доки не прийде Господь, Який освітить таємне у темряві і виявить сердечні наміри; і тоді кожному буде похвала від Бога. (Перше послання до Коринф’ян св. ап. Павла 4:5)
