СТАРШИЙ БРАТ

У лікарню у важкому стані привезли трирічну дівчинку Лізу. Стан її з кожною хвилиною погіршувався. Треба було терміново робити переливання крові. У залі очікування знаходилися її батьки і старший брат, якому нещодавно виповнилося п’ять років. Хлопчик свого часу переніс ту саму хворобу, на яку зараз страждала його сестра, і в нього в крові виробилися антитіла. Тому лікарі сподівалися на успіх переливання крові брата.

Лікареві було необхідно умовити дитину, і він запитав у брата Лізи, чи готовий він віддати кров своїй сестричці. Хлопчик на мить засумнівався, але потім, глибоко зітхнувши, сказав:

– Так, віддам, якщо це врятує Лізу.

Хлопчика поклали поряд з сестрою і почали переливання. Братик посміхався, бачачи, як щічки його сестри стають рум’яними. Але раптом він різко зблід, посмішка зникла з його обличчя. Він дуже серйозно подивився на лікаря і запитав тремтячим голосом:

– У котрій годині я почну помирати?

З’ясувалося, що малюк зрозумів лікаря по-своєму: він подумав, що повинен віддати всю свою кров. І, будучи упевненим у цьому, погодився.

Бо так полюбив Бог світ, що віддав і Сина Свого Єдинородного, щоб усякий, хто вірує в Нього, не загинув, а мав життя вічне. (Євангеліє від Іоана 3:16)