Притчі 
На перших зимових канікулах у семінарії я довірливо розповів одній монахині, що маю деякі побоювання щодо того, чи мені вдасться витривати у своєму покликанні. Добре пам’ятаю свої слова, які, на мою думку, мали б свідчити про відповідальність та зрілість. Я сказав приблизно таке: «Адже переді мною – ціле життя, стільки непередбачених ситуацій! Я можу витримати місяць або рік, але до кінця життя?!» І тоді мене дуже здивувала спокійна відповідь моєї співрозмовниці: «Навіщо ти переймаєшся? Тебе вибрав Бог, от нехай Він і переймається! Сьогодні з тобою все гаразд, а завтра Господь дасть тобі благодать, про яку сьогодні ти навіть не наважуєшся мріяти. Замість бідкатися, випиймо кави».
