Притчі 
Жили в одному селі два рідні брати. В одного з них була дружина і троє дітей, а в другий був неодруженим.
Обидва брати жили дуже бідно і годувалися працею своїх рук. Навесні вони засівали спільне поле, а коли наставав час – збирали урожай.
І от настала осінь. Усе, що виросло, брати порівну поділили між собою і розійшлися по домах.
Але перший брат цілу ніч не міг заснути і думав так:
– Мені-то набагато легше жити на світі, у мене є дружина і діти, а от у мого брата нікого немає.
Тоді вирішив він узяти частину свого урожаю і потихеньку віднести вночі на братове поле.
Другому братові теж не спалось. Він лежав і думав про те, що в його брата є дружина і троє дітей. Його сім’ї усього треба більше… І він теж вирішив потихеньку віднести вночі частину свого урожаю на полі братові.
Рано-вранці, коли брати зустрілися на полі з мішками зерна, вони все зрозуміли і міцно по-братськи обнялися.
Це є заповідь Моя, щоб ви любили один одного, як Я полюбив вас. (Євангеліє від Іоана 15:12)