Ішов дорогою парубок. Зирк – копійка лежить.
“Що ж, – подумав він, – і копійка гроші!”
Підняв її і поклав у гаманець. І став далі думати:
“А що би я зробив, якби знайшов тисячу карбованців? Купив би подарунки батьку й матері”. Тільки подумав так, відчуває – гаманець начебто важчим став. Заглянув у нього – а там тисяча карбованців.
“Дивна річ! – здивувався парубок. – Була копійка, а тепер – тисяча карбованців! А що би я зробив, якби знайшов десять тисяч карбованців? Купив би корову і поїв молоком батька з матір’ю!”
І швиденько зазирнув у гаманець – а там десять тисяч карбованців!
“Дива! – зрадів молодик. – А що би я зробив, якби сто тисяч карбованців знайшов? Купив би дім, взяв би собі жінку та оселив би в новому домі батька й матір!”
І знову заглянув у гаманець – справді, лежить сто тисяч карбованців!
Закрив гаман, і тут обсіли голову думки: “Може, не забирати в новий дім батька з матір’ю? А раптом вони жінці до серця не припадуть? Нехай у старій хаті живуть. І корову тримати клопітно, ліпше козу куплю. І подарунків не стану багацько купувати, мені ж то самому треба одежу справити!”
І раптом чує парубок, що гаманець легесенький-легесенький! Злякався, хутко розкрив його, зирк, а там лишень одна копійка лежить, одна-однісінька…
Бо корінь усього лихого є сріблолюбство, віддавшись якому, деякі ухилилися від віри і самі себе віддали багатьом скорботам. (Перше послання до Тимофія св. ап. Павла 6:10)