– Кого з людей можна назвати щасливим?
– Того, хто не має ні статків, ні надій – і жодного бажання їх мати, – відповів Майстер.
***
Подружжю, що дуже непокоїлося тим, як слід виховувати дітей, Майстер процитував слова одного мудрого рабина:
«Не обмежуйте своїх дітей тим, що знаєте ви самі, бо ж вони народилися в інший час».
***
«Основна причина, чому люди нещасні – через оте збочене задоволення, яке вони отримують від своїх страждань», – сказав Майстер.
Якось, розповів Майстер, довелося йому їхати поїздом на верхній полиці. Діло було вночі, але заснути ніяк не вдавалося через стогони жінки, що займала нижню полицю:
– Боже, як мені хочеться пити… страшенно хочеться пити!…
Жінка тільки те й знала, що тужила, тож Майстер нарешті сповз по драбинці, вийшов у прохід, по якому гуляли протяги, і пішов по воду. Пройшовши через увесь поїзд, він набрав два великі паперові стакани води, приніс їх до свого вагона і подав стражденній жінці:
– Ось, пані. Пийте!
– Бог вас благословить, шановний. Дякую.
Майстер знову видерся на свою полицю, вмостився зручненько і вже готовий був провалитися в блаженну дрімоту, як тужливий голос знизу знову завів своє:
– Це ж треба, як мені хотілося пити!… страшенно хотілося пити!…
