Притчі Учні сиділи на березі річки.
– Якщо я впаду у воду, чи потону? – спитав один з них.
– Ні, – сказав Майстер, – люди потопають не тому, що впали у воду, а тому, що залишаються У воді.
***
Коментуючи Ісусові слова про людей, які комара відціджують, а верблюда ковтають, Майстер розповів, як колись під час війни прихистив людей, пустивши їх у підвал монастиря, коли почався потужний авіаналіт. Весь день вони сиділи там, поки бомби падали навкруги. Коли ж настав вечір, двом з них вже урвався терпець.
– З нас досить, – сказали вони. – Хай там що, а ми повертаємось додому.
Вийшли з підвалу – й за три хвилини прибігли назад.
– Бачу, ви передумали, – сказав Майстер із посмішкою.
– Авжеж, – роздратовано відповіли ті. – Надворі почався дощ.
***
– Який радісний вигляд у Майстра! – зауважив гість.
Учень відповів:
– Ми завжди радісно крокуємо світом, скинувши тягар, що зветься «его».
