До віконечка придорожньої кав’ярні для автомобілістів під’їжджає на старенькій машині жінка, яка тут вже багато років поспіль постійно замовляє каву. Перекидаючись люб’язністю з продавцем, вона помічає машину, що стає за нею в чергу. У доброму гуморі жінка хоче зробити якесь добро і платить продавцеві за каву для наступної машини. Продавець знизує плечима і думає, що ці люди знайомі.
Жінка від’їжджає. Наступного дня вона, як завжди, під’їжджає до віконечка кав’ярні.
– Я думаю, що вчора сталася помилка. Хлопець, за якого ви заплатили, не знає вас, – каже продавець.
Жінка, трохи збентежившись, пояснює, що так і мало бути. І тоді продавець розповідає, що сталося вчора:
– Я сказав тому хлопцеві, що ви заплатили за його каву. Тоді він хотів заплатити за наступну машину. Водієві наступної машини я пояснив те саме, і він вчинив так само. Так сталося чимало разів. Я вражений!
* *
Не втомлюйтеся чинити добро – воно заразливе!
Заповідь нову даю вам: щоб ви любили один одного; як Я полюбив вас, так і ви любіть один одного. (Євангеліє від Іоана 13:34)