ДОБРИЙ ПАРОСТОК

Одного дня учні прийшли до старця і запитали його:

– Чому погані нахили легко опановують людиною, а добрі – важко і залишаються неміцними в ній?

– Що буде, якщо здорове насіння залишити на сонці, а хворе зарити в землю? – запитав старець.

– Добре насіння, що залишилося без ґрунту, загине, а погане проросте, дасть хворий паросток і поганий плід, – відповіли учні.

– Так чинять люди: замість того, щоб таємно творити добрі справи і глибоко в душі ростити добрі паростки, вони виставляють їх напоказ і тим гублять. А свої недоліки і гріхи, щоб їх не побачили інші, люди ховають глибоко в душі. Там вони ростуть і гублять людину в самому її серці. Ви ж будьте мудрими і не чинить так.

Стережіться, не творіть милостині вашої перед людьми для того, щоб вони бачили вас: інакше не буде вам нагороди від Отця вашого Небесного. (Євангеліє від Матфея 6:1)